Лекція “Історія 3D сканування: шлях від SfM до Europeana” для ІТ-спільноти Garage UA Lab

Федір та Яна Бойцови 25 березня виступили з лекцією у спільноті Garage UA Lab, де розповіли про еволюцію технологій 3D-сканування та їх застосування у збереженні культурної спадщини. У центрі зустрічі була тема “Історія 3D сканування: шлях від SfM до Europeana”, яка поєднала історичний огляд технологій, практичні кейси та бачення майбутнього цифровізації української спадщини.

Під час лекції Федір Бойцов розповів про 3D-сканування — від базових принципів фотограмметрії до сучасних підходів, що використовуються для створення точних цифрових копій об’єктів і середовищ. Він окреслив метод Structure from Motion (SfM), який дозволяє відтворювати тривимірну структуру сцени на основі серії двовимірних фотографій, визначаючи положення камер і формуючи розріджену хмару точок як основу для подальшої реконструкції. Також ішлося про Multi-View Stereo (MVS), що працює після SfM і дає змогу побудувати щільну геометрію об’єкта, перетворюючи фотографічний матеріал на деталізовану 3D-модель.

Окрім фотограмметрії, у лекції було представлено й інші актуальні технології: лазерне сканування LiDAR, сканування структурованим світлом, NeRF, Ґауссове розбризкування (Gaussian Splatting), рентгенівську комп’ютерну томографію та RTI-фотометрію. Спікер пояснив, що кожен із цих методів має власну сферу застосування: одні краще працюють із великими архітектурними об’єктами, інші — з музейними артефактами, ювелірними виробами чи складними поверхнями з відблисками та прозорістю. Таким чином, сучасне 3D-сканування постає не як одна технологія, а як цілий набір взаємодоповнювальних інструментів, які дозволяють отримувати точні, реалістичні й придатні для різних завдань цифрові моделі.

Окремий блок лекції був присвячений практичним підходам до сканування об’єктів різного масштабу. Для великих будівель і локацій використовуються поєднання аерофотозйомки та наземної зйомки, що дає змогу охопити об’єкт повністю й водночас зберегти достатню деталізацію. Для скульптур, малих архітектурних форм і музейних предметів команда застосовує кругову зйомку, контроль освітлення, кільцеві спалахи, поворотні столи, макрооб’єктиви, крос-поляризацію та спеціальні оснастки для делікатних або рухомих предметів. У деяких випадках фотограмметрія поєднується зі скануванням структурованим світлом, щоб досягти максимальної геометричної точності.​ Федір поділився практичними кейсами — сканування будівель, скульптур, археологічних артефактів та ювелірних виробів з музейних колекцій, зокрема з ОММОК Блещунова та Національного музею археології Верони.

Яна Бойцова розповіла про досвід роботи з веб-платформами для публікації 3D-контенту (Sketchfab, Europeana), навела приклади того, як результати 3D-сканування можуть використовуватися на практиці. Йдеться не лише про збереження культурної спадщини, а й про створення VR- і AR-досвідів, візуальні ефекти для кіно, цифрове виробництво, наукові дослідження, документування пошкоджень, виставкові формати та онлайн-каталоги. Такий підхід демонструє, що 3D-модель сьогодні є не кінцевим продуктом, а багатофункціональним цифровим активом, який може працювати в освіті, музеях, туризмі, інженерії та креативних індустріях, й ці актуальні питання закладаються в культурну політику цифровізації, зокрема Стратегію розвитку культури України до 2030 року. 

Повний запис лекції доступний на YouTube: Історія 3D сканування: шлях від SfM до Europeana

Цей захід є прикладом того, як технічні спільноти та культурні ініціативи можуть взаємодіяти між собою, створюючи нові точки перетину між інженерією, цифровим виробництвом і гуманітарною сферою. Просвітницькі події не лише популяризують сучасні технології, а й показують, що 3D-зацифрування є важливим інструментом збереження пам’яті, документування втрат і відкриття української культурної спадщини для міжнародної аудиторії.

Лекція підготовлена в межах активностей проєкту “3D-4CH — Онлайн центр компетенцій 3D для культурної спадщини”, який реалізується в Україні громадською організацією «Піксельовані Реальності», яка є партнером консорціуму 3D-4CH, за співфінансування Європейської Комісії в межах Програми «Цифрова Європа». Відповідно до законодавства України, проєкт зареєстрований як міжнародна технічна допомога, а бенефіціаром визначено Міністерство культури України.