В Одесі зацифрували ювелірні шедеври туркменської спадщини 19 та 20 століття

В Одесі зацифрували ювелірні шедеври туркменської спадщини 19 та 20 століття


Завдяки новітній Ґауссовій бризковій візуалізації вдалося зацифрувати музейну ювелірну колекцію, яку майже неможливо було посканувати буквально кілька років тому.

В Одесі за підтримки Дому Європи завершився піврічний проєкт цифрового збереження колекції туркменських прикрас 19 та першої половини 20 століття, що зберігаються в музеї особистих колекцій ім. О. В. Блещунова. Команда Піксельовані реальності у партнерстві з музеєм створила онлайн каталог з 32 унікальних предметів традиційного жіночого вбрання та ритуального побуту: дитячі амулети, нашивні і підвісні обрядові прикраси, обов’язкові для повсякденного використання обереги. Частина з них вийшла з використання ще на початку минулого століття. 

У процесі підготовки каталогу музейні предмети були додатково досліджені і атрибутовані, розроблена термінологія. Для кожного з них підготовлена супровідна анотація українською і англійською мовами, що містить оригінальну назву,  інформацію про племінне походження, матеріал і техніку виконання, а також призначення оберега і спосіб його використання. Досягнуті результати стануть основою для створення поліграфічної версії каталогу  центральноазійських ювелірних виробів.   

Колекція охоплює широкий спектр декоративних форм і ювелірних технік: від крихітних дитячих амулетів розміром у 2 сантиметри до рухливих весільних прикрас завдовжки понад 50 см з багатьма підвісками та декоративними елементами. У туркменському традиційному костюмі ці речі виконували не лише естетичну, а й сакрально-захисну функцію, бувши важливим елементом племінних обрядів.

Предмети виготовлені зі срібла, мідних сплавів та оздоблені сердоліком, бірюзою і кольоровим склом. Поверхня переважної більшості виробів рясно вкрита гравійований і прорізним орнаментом, а великі за розміром прикраси складаються з чисельних рухомих елементів.  Їхня декоративність і тонка техніка виконання створюють особливий виклик для зацифрування — відблиски на металі, прозорі вставки,  рухомі підвіски і ланцюжки ставлять високі технічні вимоги до процесу сканування.


Технології зацифрування

Проєкт реалізували із залученням сучасного обладнання та інноваційних методів:

1. Фотограмметрія з повнокадрової камери та двох типів об’єктивів (35 мм та 105 мм макро), яка застосовувалася для збереження кольору та мікродеталей поверхні.

2. Крос-поляризоване світло (Xpol) для уникнення відблисків і підвищення деталізації поверхонь.

3. Лінійне освітлення (Linear) — для отримання максимально природних кольорових текстур і карти шорсткості.

4. 3D-сканер структурованого світла Shining 3D Pro HD, що дозволив зберегти складну геометрію об’єктів у високій точності. Сканер був залучений завдяки співпраці з командою Одеського Національного Художнього Музею.

5. Для стабілізації тонких та рухомих предметів команда розробила спеціальні рішення: від використання музейного воску до каркасних конструкцій із прозорого оргскла для великих об’єктів.

6. Ґауссове розбризкування (Gaussian Splatting) — передова технологія, яка дозволяє представляти об’єкти у реалістичний спосіб у веб переглядачі, зберігаючи їх світлові характеристики, як-от освітленість, блискучість та прозорість.

7. Платформа Polycam — це передовий інструмент для швидкого створення, редагування та обміну якісними 3D-моделями об’єктів і просторів за допомогою LiDAR і фотограмметрії, та Ґауссового розбризкування. Їх проєкт Backup Ukraine дав українцям безоплатний доступ до Polycam, сприяючи цифровому збереженню культурної спадщини, яка під загрозою через війну, шляхом 3D-документування пам’яток.

Виклики та рішення

Серед найбільших труднощів — сканування тонких металевих пластин із камінням, які відбивають світло, та масивних прикрас-підвісок із рухомими частинами. Фіксація під час зйомки вимагала точного оснащення та кріплення, а для маркування застосовували 16-бітні маркери програми Reality Capture. Команда ГО Піксельовані реальності вперше працювала з предметами настільки різних розмірів та конструкцій, від маленького ґудзика до масивної півметрової прикраси. Для кожної категорії доводилося вигадувати власні методики.


Доступність і наукове значення

У результаті створені тривимірні моделі у форматах OBJ, FBX та Gaussian Splat. ОММОК Блещунова планує завантажити об’єкти до Реєстру Музейного фонду України та Європеани, що забезпечить доступність як для дослідниць та дослідників, так і для широкої публіки.

Для наукової роботи це відкриває нові можливості: предмети більше не обмежені вивченням лише у музейних залах, а стають доступними онлайн — студентам, реставраторам і науковцям по всьому світу.

Цифровізація унікальної туркменської спадщини підсилює міжнародну колаборацію — адже створені 3D-моделі будуть використані у проєкті XRculture, який спрямований на збереження та популяризацію європейської культурної спадщини. Зокрема засвоєні уроки та знахідки ляжуть в основу XR сценарію для загроженої культурної спадщини. Дізнавайтесь українською у нашому блозі.

Цей проєкт серед іншого продемонструє роль українських музеїв у глобальному тренді, коли культурна спадщина зберігається не лише у фізичній, а й у цифровій формі, що відповідає європейським і світовим стандартам цифрової трансформації культурного сектору.

Методологія цифровізації блискучих та прозорих об’єктів опрацьована під час цього сканування ляже в основу тренінгових матеріалів для 3D-4CH — Онлайн центру цифрових компетенцій для культурної спадщини. Дізнавайтесь українською у нашому блозі.

Проєкт здійснено за підтримки програми House of Europe, що профінансувала 19 тис. євро на технічне оснащення та навчання.


Роздивіться колекцію в 3D

Гульяка (туркм. gülẏaka) 1930-40 рр. Гульяка (з туркм.квітка на комірі) – повсякденна прикраса туркменських жінок, а з початку 20 ст. і дівчат. За походженням гульяка відноситься до давнього солярного культу. Є символом доброзичливості та щастя.  Протягом століть була традиційним оберегом західних і північних йомудських племен, у першій половині 20 ст. розповсюдилася по всій території Туркменістану. 

Чанга  (туркм. – çanga) (кінець 19 – початок 20 ст.). Чанга – весільна і святкова жіноча прикраса, що слугує застібкою халату «чабит» (çabyt). Вона нашивається на широкі смуги тканини разом зі штампованими бляшками «чапраз» (çapraz), які рядами сходять до неї.

Білезік (туркм. – bilezik) (браслет, 19 — початок 20 ст.). Білезік (з туркм. – браслет) – традиційна повсякденна прикраса-оберіг жінок різного віку всіх туркменських племен. Браслети завжди були парними, по одному на кожній руці. Мали від одного до восьми рядів, найбільші доходили до ліктя і імітували наручі обладунків. Кожна пара виготовлялася на замовлення під певний розмір зап’ястя.

Гупба (туркм. – gupba) (кінець 19 – початок 20 ст.). Гупба (туркм. gupba – купол) – перша, найбільш розповсюджена, прикраса туркменської дівчинки, яку вона носила до весілля. ЇЇ пришивали як навершя шапочки тахья (tahýa). Має форму маленького куполу з трубочкою для пір’я сови, пугача або сокола, які виконували роль оберегу. Порожня трубочка означала, що дівчина засватана. 

Аппаси (туркм. – appasy) 1930-40 рр. Аппасиприкраси-обереги у вигляді бляшок краплеподібної форми, які використовувалися  в особливо святкові дні представницями всіх туркменських племен. Пластини нашивали на традиційну сукню кетені (keteni) окремо одна від одної за спеціальною схемою на кшталт луски.  

Ґудзик з монети  (кінець 19 – початок 20 ст.). Ґудзик виготовлений з іранської монети 50 динарів Насер ад-Діна Шаха Каджара (1831 – 1896), яка карбувалася Іраном і Австрією в період 1876 – 1888 рр. 

Тумар (туркм. – tumar) амулет-підвіска, кінець 19 ст. – початок 20 ст.). Тумар/тумор (з туркм. – амулет) – футляр для зберігання заклинань, магічних трав та заговорених природних матеріалів. З приходом ісламу всередину почали вкладати скручений папірець з висловами із Корану. Тумар належить до перших оберегів дитини, в подальшому його використовували незалежно від віку. 

Амулет дитячий (кінець 19 — поч. 20 ст.). Амулет був зроблений з монети 1 тенга Хорезму, яку було викарбовано у 1888 році в період правління Мохаммада Рахим-хана ІІ (1864-1910).

Більше моделей для ознайомлення можна знайти за посиланням.